Людська доля

Посилав пан козака з листом, і йому випала дорога через ліс, і він ïхав тим лісом, та надибав святого Миколая, що він в’язав лика — єдно добре, а друге кепське. Але святий Миколай показався йому в постаті старого діда. Де той козак, приïхавши близько св. Миколая, і дивиться на тоє і повідає:

— Що то ви, дідуню, ото робите?

А св. Миколай відзивається до нього:

— А що ж? Ти бачиш добре, що я роблю; лика в’яжу.

— Та я, дідуню, бачу, що ви лика в’яжете; іно не знаю, на́що?

— Ото так, козаче! Тіï лика, которіï я в’яжу докупи, то вони свідчать людськую долю!

— А чого ви в’яжете єдно лико добре, а друге кепське?

— Бо так треба; бо і люди такі на світі: єсть добріі і недобріï, то треба ïх так вінчати, щоб були злі з добрими, а добрі зо злими.

— А то для чого?

— Для того, бо як би се звінчали самі злі, то вони би не могли в світі жити; а як би се повінчали добрі, обоє робучіï, то вони б з великого добра забули за бога.

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: